ПОЛІТИКА ВІДКРИТОЇ СТРАТЕГІЧНОЇ АВТОНОМІЇ ЄС ЯК ТРИГЕР ІНДУСТРІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ І ВИКЛИК РЕГУЛЯТОРНІЙ КООПЕРАЦІЇ
EU OPEN STRATEGIC AUTONOMY POLICY AS A TRIGGER OF INDUSTRIAL DEVELOPMENT AND A CHALLENGE FOR REGULATORY COOPERATION
Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. 2023. №5 (322). C. 338-345
Herald of Khmelnytskyi National University. Economic sciences. 2023. Volume 322, №5. pp. 338-345
https://doi.org/10.31891/2307-5740-2023-322-5-54
Катерина ГУСАРОВА
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
https://orcid.org/0000-0001-8101-0363
e-mail: gs22.husarova@clouds.iir.edu.ua
Kateryna HUSAROVA
Taras Shevchenko National University of Kyiv
Анотація мовою оригіналу
Мета статті полягає у дослідженні інструментів політики стратегічної автономії Європейського Союзу з акцентом на проєктах, що становлять загальний європейський інтерес, та оцінці її впливу на розвиток індустріального потенціалу країн-членів в умовах загострення економічного суперництва на міжнародній арені, що супроводжується ерозією регуляторної кооперації. Відзначено, що інтенції ЄС щодо реалізації політики стратегічної автономії за своєю суттю керуються гаслом «Європейський Союз насамперед», яке посіло особливе місце в політиці стратегування розвитку після фінансової та боргової криз 2008–2012 років. Курс на стратегічну автономію став реакцією на загострення економічного суперництва, зростання економічного впливу Китаю у світі, включаючи китайські інвестиції в ЄС, проблеми багатостороннього економічного співробітництва, особливості реалізації американо-китайського співробітництва, зростання загроз техноглобалізму, протекціонізм США, заснований на міркуваннях національної безпеки, кризу довіри в ЄС та зростання популізму, наслідки пандемії та російсько-українську війну з 2014 року. Європейські цінності детермінують принципи надання державної допомоги та реалізації індустріальної політики, регламентують нові правила конкуренції та нову політику щодо даних, штучного інтелекту та інвестицій, що часто супроводжується прагненням посилити глобальний вплив ЄС та підвищити конкурентоспроможність європейської промисловості. Проведений аналіз інструментів політики стратегічної автономії і значення, яке покладається на проєкти, що становлять загальний європейський інтерес (IPCEI), засвідчує, що вони матимуть довгострокові наслідки для міжнародної торгівлі та міжнародних потоків капіталу. Стратегічна автономія передбачає репозиціонування ЄС по відношенню до його країн-партнерів у питаннях міжнародної торгівлі. Відзначено, що зміни у торговельній політиці мають цілу низку наслідків для добробуту та економічного зростання через статичні та динамічні ефекти. Проведено систематизацію інструментів викривлення ринку в процесі європейської реіндустріалізації з метою підвищення стратегічної автономії об’єднання. ) Встановлено переважання форм державної фінансової підтримки (субсидій та державної допомоги), а також закупівель та експортних обмежень, а також імпортного мита. Встановлено, що політика стратегічної автономії ЄС може сприяти поширенню практики застосування протекціоністської політики в країнах-партнерах ЄС, особливо в країнах із слабким інституційним потенціалом. Регуляторний потенціал стратегічної автономії, який сприяє ринковим викривленням, зазвичай, виправдовується безпековими вигодами для суспільства, етичними та екологічними міркуваннями, ефектом добробуту для споживачів та підвищенням конкурентоспроможності виробників, втім прогнозовано, він неминуче продукуватиме втрати, які понесуть господарюючі суб’єкти внаслідок адаптації змін в практику виробництва, перегляд ланцюгів вартості і ланцюгів поставок, а також через юридичну невизначеність, пов’язану з тим, як розробляється та застосовується регулювання. Окреслене неминуче свідчить про ризики загострення регуляторної конкуренції в міжнародних масштабах.
Ключові слова: стратегічна автономія, індустріальна політика, ринкові викривлення, ринкові провали, регуляторна кооперація, регуляторна конкуренція, міжнародна економічна політика, ЄС
Розширена анотація англійською мовою
The purpose of the article is to study the instruments of the policy of strategic autonomy of the European Union with an emphasis on projects of common European interest, and to assess its impact on the development of the industrial potential of member countries in the context of intensified economic competition in the international arena, accompanied by the erosion of regulatory cooperation. EU strategic autonomy aims to reduce the productivity gap between the EU and the US in all sectors of the economy. Strategic autonomy, among other things, is aimed at updating the EU’s comprehensive industrial strategy, which will help counteract trends of deindustrialization, expand access to venture capital, and accelerate the formation of a truly single capacious market of EU member states. Strategic autonomy will affect the prospects for building a sustainable, climate-neutral and cost-effective system that contributes to the growth of citizens’ well-being. It has been established that the new approach to industrial policy is closely related to the policy of strategic autonomy of the EU; a whole range of measures is aimed at increasing the effectiveness of industrial policy: the adoption of an Action Plan for the proper implementation and compliance with the rules of the single market; review of EU competition rules; development of an Action Plan for the protection of intellectual property, which involves ensuring the technological sovereignty of the EU; combating the theft of intellectual property, improving legislation in the field of public procurement, taking into account environmental requirements. The New Industrial Policy identifies the key factors in the EU’s industrial transformation and aims to achieve a threefold objective: maintaining global industrial competitiveness and a level playing field both in the domestic market and at the global level; turning Europe into a climate-neutral part of the world by 2050; achieving digital leadership in the world. In essence, we are talking about a new quality of economic growth, a new environmental model. The strategy is aimed at increasing the strategic autonomy of the EU in a period of increasing global competition and provides for reducing dependence on external supplies of critical raw materials, developing key technologies strategically important for the industrial future of Europe. The EU’s strategic autonomy policy restricts trade and competition in several ways: through the implementation of quantitative restrictions (quotas; import bans; bans on foreign investment); through price controls, subsidies and standards that apply equally to domestic and foreign suppliers; by establishing new digital policy rules (new restrictions on data regulation; data exchange obligations; taxes on digital services; regulation of digital services markets). Choosing unbalanced policy priorities can lead to reduced investment efficiency, slower competition, slower innovation, and worsening productivity and technology gaps between the EU and the US. The regulatory potential of strategic autonomy to promote market distortions is usually justified by the benefits of safety for society, ethical and environmental considerations, welfare effects for consumers and increased competitiveness of producers, however, it is predicted that it will inevitably produce losses that will be incurred by economic entities. manufacturing practices, review of value chains and supply chains, and due to legal uncertainty associated with how regulation is developed and applied. This inevitably indicates the risks of increased regulatory competition on an international scale.
Key words: strategic autonomy, industrial policy, market distortions, market failures, regulatory cooperation, regulatory competition, international economic policy, EU
